Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Джурин

Сторінка 4 з 6
кінофільми. Село було радіофіковане й електрифіковане.
Поліпшилось медичне обслуговування населення. Працювали лікарня, амбулаторія, аптека.
Та раптом грянула війна. Фашистська Німеччина напала на Країну Рад. Через місяць після цього гітлерівці захопили село. Почалися арешти. За час окупації фашисти ув'язнили понад 150 чоловік. З осені 1941 року в селі розгорнула діяльність підпільна організація. Очолював її колишній завідуючий військовим відділом райкому партії М. Т. Радецький, заступником був директор Джуринської МТС І. Д. Маливанчук. Активними учасниками підпілля стали жителі села М. С. Пахольчак, У. Н. Крикливий, А. М. Гончарук, Ю. М. Танський. Штаб підпільників містився в будинку У. Н. Крикливого. У Ю. М. Танського переховували радіоприймач. Джуринські підпільники випускали антифашистські листівки, розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро. 5 лютого 1943 року за дорученням організації М. Т. Радецький, А. М. Гончарук, І. Д. Маливанчук, М. К. Скальський вивели з ладу телеграфну лінію, що зв'язувала Яришів і Джурин з Могилевом-Подільським і Рахнами. 12 грудня підпільники влаштували аварію на вузькоколійній залізниці, внаслідок чого було знищено вагони з цукром, який окупанти намагалися вивезти до Румунії. У кінці лютого 1944 року джуринська підпільна група влилась до Вінницького з'єднання, яким командував полковник Я. І. Мельник, і повела спільну боротьбу проти окупантів.
За 990 днів окупації Джурин зазнав великих збитків. Загинуло в боротьбі з ворогом понад 300 чоловік. Фашисти повністю зруйнували цукровий завод, МТС, лікарню, пограбували й розорили колгоспи села.
19 березня 1944 року частини 42-ї гвардійської дивізії 2-го Українського фронту визволили Джурин від фашистських загарбників.
798 джуринців героїчно билися на фронтах Вітчизняної війни. Серед них нині майор у відставці О. Т. Гончарук. Він брав участь у боях під Сталінградом, Курськом, форсував Дніпро. Пережив блокаду і обороняв Ленінград. І. І. Гончарук, мстився окупантам у брянських лісах партизан М. Я. Марціянко. За мужність і відвагу в боротьбі проти німецьких загарбників 600 чоловік з села нагороджено орденами та медалями.
У центрі Джурина в 1955 році встановлено пам'ятник Герою Радянського Союзу майору Л. С. Смавзюку та 43 радянським воїнам, що загинули в боях за визволення села.
Одразу ж після визволення Джуринська сільська Рада депутатів трудящих затвердила план відбудови та дальшого розвитку господарства й культури села. Здійснювати його доводилось у дуже тяжких умовах воєнного часу. Не вистачало робочої сили, сільськогосподарських машин, насіння. Та переборюючи труднощі, колгоспники перший господарський рік завершили успішно: вся земельна площа була оброблена і засіяна.
Відроджуючи господарство, трудівники дбали й про те, щоб якнайшвидше здобути остаточну перемогу над фашистською Німеччиною. Вони внесли на побудову ескадрильї літаків «Прапор перемоги» грішми 27 700 крб. та цінностей на суму 73 180 крб., а з зібраного врожаю здали у фонд Червоної Армії понад 800 цнт зерна.
Піднімали трудящих на здійснення господарських і громадських справ комуністи первинної територіальної партійної організації села та колгоспу «Червоний орач».
Через десять днів після визволення села почалося навчання в школах. При клубі запрацювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми. Відновили роботу бібліотека, лікарня, аптека.
20 березня 1946 року було відновлено Джуринський район. З жовтня почала виходити районна газета «Колгоспне життя». На місці зруйнованого цукрового заводу стали будувати ремонтно-механічну майстерню. Для зміцнення дрібних мало
продуктивних колгоспів, яких тоді нараховувалось шість, у 1950 році проведено перше укрупнення й утворено два великі господарства.
Керуючись рішеннями вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, колгоспники незабаром досягли успіхів. На кінець п'ятої п'ятирічки урожайність зернових, бобових і цукрових буряків збільшилася майже у два рази. Міцніло й тваринництво, зростала його продуктивність. За досягнуті високі надої молока краща доярка колгоспу М. І. Глуха стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Матеріально-технічна база колгоспу зросла ще більше після об'єднання в 1958 році двох колгоспів в один, названий «Україна».
У вересні 1959 року Джуринський район ліквідовано, і Джурин увійшов до Шаргородського району.
За роки семирічки й восьмої п'ятирічки в селі сталося чимало змін, трудящі добилися нових успіхів. Колгосп «Україна» перетворився на велике


Джурин