Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Джурин

Сторінка 2 з 6
робітника місцевого цукрового заводу Стародуба в листопаді 1905 року відбувся страйк сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення платні. Для придушення виступу власті вислали каральний загін. Близько 40 найактивніших організаторів страйку заарештували й ув'язнили. Через місяць селяни Джурина та навколишніх сіл самочинно почали рубати поміщицький ліс, а на початку 1906 року розібрали поміщицьку
солому. Власті заарештували організаторів цього виступу і кинули до в'язниці.
Напередодні першої світової війни у Джурині, крім цукрового заводу, працювали ще цегельний завод, кілька водяних млинів, 26 кустарних гончарних і кушнірних промислів та 8 взуттєвих майстерень. Кустарі залежали від поміщиків і куркулів, які володіли покладами глини та іншою сировиною, за що ремісникам доводилося платити великі гроші.
Наявність цукрового й цегельного заводів, а також дальший розвиток ремесла дещо впливали на культуру й побут жителів містечка. Ще у 1881 році відкрилося сільське однокласне училище. На його утримання держава щорічно відпускала 226, а община - 420 крб. Однак у 1909 році всього навчалося 120 учнів з 620 дітей шкільного віку.
На дуже низькому рівні було медичне обслуговування населення Джурина. При цукровому заводі діяв медичний пункт, де працювали один фельдшер та санітарка. Обслуговували вони лише робітників заводу. Решта жителів медичної допомоги не одержувала.
В роки першої світової війни погіршало і без того тяжке становище трудящих прифронтового містечка. Удвоє збільшились податки. Більшість кращої землі лишалася в руках поміщика. Граф Бнінський володів 2273 десятинами землі, а 759 селянських господарств мали 1500 десятин. Позбавлені робочих рук, коней, яких забирали для армії, селянські господарства занепадали.
Лютнева революція активізувала і трудящих Джурина. В липні 1917 року селяни вимагали від адміністрації цукрового заводу підвищення плати за обробіток бурякових плантацій. Коли їм у цьому відмовили, вони оточили будинок директора та управляючого заводу і зажадали негайно виконати пред'явлені вимоги.
Радянську владу в Джурині було встановлено в січні 1918 року. Утворено сільський ревком. Почалося будівництво нового життя. Проте в березні сюди вступили австро-німецькі війська. Настали роки боротьби трудящих проти інтервентів та різних банд. У першій половині квітня жителі його захопили зброю на складі, що була тут, і частина їх приєдналася до партизанського загону Ф. Ю. Криворучка, який діяв на території Ямпільського повіту. В травні партизани за допомогою місцевого населення захопили в Джурині ще один склад зброї і закликали селян посилити боротьбу проти окупантів. Новий збройний виступ стався у серпні. Повстанці вбили гетьманського приказного і двох вартових. У Джуринському лісі стався бій
між партизанами та австрійськими військами. Серед жителів Джурина проти окупантів у ті дні вели агітацію студенти-брати Никанор та Іван Кослуки.
Окупанти жорстоко розправлялися з повстанцями: розстрілювали людей, палили хати, накладали на всіх жителів контрибуцію. 22 серпня кати схопили одного з організаторів повстання місцевого селянина П. А. Токарчука й кинули до ям- нільської в'язниці.
Після вигнання австро-німецьких загарбників у листопаді 1918 року владу на деякий час захопили українські буржуазні націоналісти, В кінці березня 1919 року частини Червоної Армії визволили Джурин від петлюрівців. Відновив діяльність ревком, запрацювали інші установи. Та мирна передишка була недовгою. Влітку вороги знову захопили його на кілька місяців. 20 лютого 1920 року бійці Червоної Армії вибили з Джурина петлюрівців. Нові страждання трудящим принесли польські окупанти, які захопили Джурин наприкінці квітня того ж року. На початку липня війська 14-ї армії назавжди визволили Джурин від інтервентів.
Одним з активних учасників громадянської війни був житель Джурина В. Ф. Погожа, командир артдивізіону 45-ї дивізії. За бої під Проскуровом у 1920 році він нагороджений орденом Червоного Прапора. Після війни Погожа працював головним агрономом цукрового заводу Джурина.
Жителі Джурина приступили до мирної праці. Новоутворений ревком очолив робітник цукрового заводу Т. І. Сайчук. Ревком піднімав трудящих на боротьбу проти куркульських банд, керував заготівлею продовольства та фуражу, здійснював мобілізацію до Червоної Армії, всю поміщицьку землю передав селянам, націоналізував цукровий завод.
Перед робітниками й селянами Джурина виступали Г. І. Котовський та Й. Е. Якір, закликаючи їх швидше відбудувати народне господарство.
Організатором трудящих у будівництві нового життя став комуністичний осередок, що виник на цукровому заводі у вересні 1920 року. До кінця року


Джурин