Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чернівці

Сторінка 2 з 6
викупному акті, затвердженому урядом в 1870 році, загальна кількість орної землі та інших угідь, що передавалися в користування селянам, визначена 4745 десятинами 862 кв. сажнями. За цю землю селяни повинні були вносити щорічно 6577 крб. 23 коп. протягом 49 років.
Була в Чернівцях і категорія селян т. зв. чиншовиків - 357 господарств. Вони повинні були викупити понад 328 десятин польової та майже 57 десятин присадибної землі. Вартість її була визначена в сумі понад 19 223 крб. Починаючи з 1867 року, чиншовики повинні були вносити викупні платежі - щорічно по 1407 крб. 40 копійок. Обезземелені селяни Чернівців у 60-х роках неодноразово вдавалися до захоплення панських земель. У 1881 році мешканці кількох сіл Ямпільського повіту, в т. ч. і Чернівців, знову почали захоплювати панські землі» Тільки жорстокі репресії царських властей зупинили цей стихійний протест.
Кількість безземельних і малоземельних селян з кожним роком зростала. Внаслідок підтасовок і махінацій волосного начальства сільський сход у 1885 році
прийняв рішення про новий поділ додаткових земельних наділів. Через це десятки господарств опинилися на межі напівжебрацького життя, а куркулі набагато збільшили свої ділянки. Представники 42 селянських господарств написали з приводу цього скаргу. Незважаючи на те, що вона обійшла всі інстанції, аж до Сенату включно, скарга залишилася без відповіді. На 1887 рік в Чернівцях (по окремих їх частинах) налічувалося безземельних і малоземельних: по Гоцулівці - 207, по Мазурівці - 254, по Хренівці - 127 господарств.
На початку 70-х років у містечку засновано ряд підприємств, що переробляли сільськогосподарську сировину, зокрема винокурний завод, два водяні млини. Згодом виникли ще один млин та спиртоочисний завод. Більшість з них належала колишньому власникові села. Цей поміщик прагнув пристосуватися до нових умов. Відкривали дрібні підприємства і сільські багатії.
Робітники чернівецьких підприємств за 12-годинний робочий день одержували 9-Ю крб. на місяць. Ще більш жорстокої експлуатації зазнавали наймити, їх праця оплачувалася набагато дешевше.
Якщо в 1872 році в Чернівцях налічувалося 780 дворів з 4227 мешканцями, то у 1889 році - 1264 двори з 5529 чоловіками. Хоч містечко й зросло, в ньому була тільки одна початкова школа, відкрита 1867 року.
Становище чернівецьких селян і робітників було таким же важким, як і скрізь. Вони піднімалися на боротьбу з визискувачами. Протягом 1905 року в Чернівцях відбувалися заворушення. Агітацію серед селян Чернівців вели коваль С. Горошко та незаможник А. Манеляк. Революційні настрої найбільше виявилися влітку 1906 року. В урочищі Червона Долина (в каменоломні) бідняки збиралися на сходи, де обговорювали питання про землю, про революцію. На одному з них зібралося близько 300 чернівецьких наймитів та бідняків. Вони вирішили не працювати на панських ланах доти, доки поміщик не підвищить оплату. Близько двох тижнів на роботу не вийшов жоден працівник. Поміщик змушений був прийняти їх вимоги.
В роки столипінської реакції зросло класове розшарування села, набагато погіршало становище наймитів та бідняцьких мас. Ті, що наймалися на різні роботи, фактично перетворилися на сільськогосподарський пролетаріат. В галузі культури і освіти зрушення були мізерними. Якщо на початку XX ст. кількість населення зросла до 10 316 чоловік, то на цей час у селі відкрили ще одну церковнопарафіяльну школу. Обидві школи розміщувались у звичайних селянських хатах. В 1908-1909 навчальному році в них навчалися 91 хлопчик і 40 дівчаток, а дітей шкільного віку було 1031. Лише 1912 року відкрито земську школу. До чернівецької лікарської дільниці належала територія, де мешкало 70 210 чол. Тут працювали один лікар та два фельдшери. Не випадково в Чернівцях, як і в сусідніх селах,, поширювалися інфекційні захворювання - тиф і віспа, дифтерія і скарлатина. Зате в містечку були костьол і дві православні церкви та 5 молитовних єврейських домів.
З великими надіями зустріли мешканці Чернівців звістку про Лютневу революцію. Відбулися маніфестації і мітинги, на яких сповіщалось про повалешш царя, встановлення демократичних порядків. Та не сталося в бідняцькому житті істотних змін. В масі трудового селянства назрівав стихійний протест. Протягом липня - серпня 1917 року в Чернівцях неодноразово збиралися селянські сходки,
на яких йшлося про розподіл землі, Установчі збори. Бідняки, інваліди війни вимагали негайно приступити до поділу панських земель, не чекаючи рішення Установчих зборів. На одній із сходок навіть було обрано комісію для поділу панських земель. Але місцеві органи влади не допустили цього. Незадоволення бідняцьких мас наростало.
Активно включилися чернівчани в боротьбу за Радянську владу, коли дізналися про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Через село в грудні 1917 року проходили частини 8-ї армії. За активною участю солдатських комітетів відбувалися збори місцевих жителів, на яких по-революційному вирішувалося питання про розподіл панських земель. На початку січня 1918 року в Чернівцях


Чернівці