Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Заболотне

Сторінка 4 з 6
1923 року в зв'язку з утворенням районів Чоботарка увійшла до складу Крижопільського району.
Комуністи села, сільська Рада і КНС велику увагу приділяли розвитку культури і освіти на селі. В 1922 році у Чоботарці було відкрито на базі сільськогосподарського ремісничого училища агротехнічну школу ім. К.
Лібкнехта. Навесні наступного року сільська земельна комісія виділила агрошколі 33 га землі, а влітку КНС передав школі садиби попа і дяка, будинок волосного правління та інші будови. У ній працювали 14 викладачів.
Чоботарська агрошкола була в центрі життя рідного села. Тут працювали гуртки політграмоти, літературний і драматичний. Учні й викладачі виготовляли обладнання для маслобоєнь, млинів, допомагали селянам ремонтувати сільськогосподарський реманент. Із 134 учнів 90 проц. становили діти робітників і членів КНС. У 1922 році
тут виник комсомольський осередок. Комсомольці очолили учнів школи і сільську молодь на боротьбу з бандитизмом, провели облік сільськогосподарського інвентаря нетрудових господарств. Для 20 молодих наймитів комсомольці і вчителі організували курси, щоб підготувати їх до навчання в школі. Вживалися заходи щодо ліквідації неписьменності. Все це викликало лють у бандитів, які часто нападали на агрошколу. З кінця 1922 року на території школи розмістився штаб 17-го кавполку 3-ої Бессарабської дивізії. Політвідділ і культпрацівники дивізії влаштовували для селян лекції, мітинги, вистави. В 1923 році на великому мітингу перед жителями Чоботарки виступав Г. І. Котовський. Осередок KСM агрошколи допоміг місцевим комсомольцям створити свою організацію.
На початку 20-х років у зв'язку з посухами й недородами почав ширитися релігійний фанатизм, з проявами якого вели боротьбу комуністи, комсомольці і вчителі Чоботарки. Антирелігійну пропаганду вів природознавчо-науковий гурток агротехшколи. Комсомольці найчастіше застосовували, як форму атеїстичної роботи, диспути на теми: «Як попи запаморочують людей», «Релігія - опіум народу», «Нащо царям і буржуям бог» та ін. На диспути запрошували попа й дяка. Частими були вечори запитань і відповідей, які відвідували сотні людей.
В цей час активно працював сельбуд. 1924 року в його гуртках художньої самодіяльності працювало 113 чоловік. Сельбудівській бібліотеці академік Д. К. Заболотний передав сотні книг і серед них одну з дарчим написом: «Чоботарській молоді від щирого серця. М. Горький».
Селяни поступово усвідомлювали переваги різних форм колективного господарювання. 1926 року в Чоботарці було 110 членів товариства споживчої кооперації, виникло виробниче бурякове товариство. Велику допомогу селянам, які вступили до виробничого бурякового товариства, подавав Соколівський радгосп. Товариство придбало молотарку і двигуна.
Навесні 1929 року члени ТСОЗу, селяни-бідняки утворили колгосп, до якого спочатку увійшло 17 господарств. Назвали його «Червона нива». Колгоспники мали 50 га землі, 22 коней. Цієї ж весни утворився ще один колгосп «Перше квітня».
15 грудня 1929 року помер Д. К. Заболотний. На траурному засіданні Президії АН УРСР було оголошено заповіт вченого-патріота - поховати його в рідному селі. 19 грудня відбулося позачергове засідання пленуму сільради з участю представників республіканських організацій, які прибули на похорон Д. К. Заболотного. Поширений пленум затвердив пропозицію чоботарських трудівників про перейменування села Чоботарки на Заболотне та про створення в селі хати-науки з краєзнавчим музеєм і амбулаторією. Вченого поховали біля рідної хати поряд з могилою його дружини Л. В. Заболотної-Радецької. На могилі напис: «Тут поховано тіло померлого президента Всеукраїнської Академії наук - академіка Данила Кириловича Заболотного, селянина села Чоботарки».
У 1929-1930 pp. куркулі посилили шкідницькі дії - знищували хліб, худобу, реманент, вели ворожу пропаганду серед одноосібників і колгоспників, вдавалися до терористичних актів. Нерідко сільські активісти одержували записки з погрозами, в них стріляли з обрізів. Так загинула від ворожої кулі в 1931 році студентка технікуму механізації сільського господарства Люба Горлата. Вшановуючи пам'ять комсомолки, хлібороби вступали у колгоспи.
Завдяки колективному господарюванню поліпшився добробут колгоспників.
Одна з бригад провела розподіл прибутків у присутності багатьох одноосібників. Ті переконалися в перевагах колективного обробітку землі і групою в 50 родин вступили до колгоспу «Червона нива». Інші одноосібники на питання, як вони готуються до весняної сівби, відповідали: «До початку сівби будемо колгоспниками і будемо сіяти в колгоспі». І справді, на початку посівної кампанії ще 35 господарств вступили до колгоспу. Велику допомогу подавала колгоспу Крижопільська МТС. У 1932 році на ланах загуркотіли перші вітчизняні трактори. 1935-1936 pp. були періодом дальшого зміцнення колгоспу. Придбали різну техніку та сільськогосподарський реманент, три автомашини, збудували


Заболотне