Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Заболотне

Сторінка 2 з 6
28 червня 1905 року до економії поміщика з'явилась група місцевих селян, що налічувала понад 50 чоловік, під керівництвом М. Н. Криворучка - одного з багатьох вихованців Д. К. Заболотного, яким він допоміг здобути вищу освіту. Криворучко разом з П. В. Стангретом, місцевим жителем, розповсюджував революційні прокламації. Селяни, озброєні кілками, розігнали панську сторожу. Разом з наймитами економії вони
зажадали більш справедливої оплати праці - 1 крб. в день замість 75 коп. Адміністрація змушена була погодитись на ці вимоги. Селяни погрожували також зібрати самовільно поміщицький хліб і розгромити економію. Цей виступ було придушено, але боротьба наймитів і селян за землю, за поліпшення умов праці тривала й далі.
Поміщик, володіючи в межах села 177 десятинами лісу, мав загін озброєних лісників, які затримували селянську худобу у поміщицьких володіннях та накладали на селян великі штрафи. В ніч на 23 листопада 1905 року понад 60 селян прибули в ліс, напали на сторожку лісника, підпалили хліви, а потім зрубали 50 великих дерев і повезли їх додому. Через два дні вони знову прибули в поміщицький ліс і під час перестрілки з лісниками одного охоронця вбили та двох поранили.
Повітовий справник просив вищі власті надіслати в його розпорядження «два ескадрони драгунів або 200 козаків» для втихомирення непокірних. 10 чоботарських селян було заарештовано в поміщицькому лісі.
В 1906 році в Чоботарці з квітня по листопад тривали революційні виступи селян, які вимагали розподілити поміщицьку землю; В липні біднота Чоботарки розгромила господарства сільських глитаїв.
Силою зброї рух селян було придушено, кинуто до в'язниці X. В. Якимцова, Г. П. Дороша і Є. Ф. Янюка. Багатьох учасників селянських виступів 1906 року віддали до суду, інші були змушені переховуватись, але революційні виступи не припинялись. В липні 1907 року в Чоботарці на стінах хат було розклеєно і розкидано по вулицях звернення до селян, у яких їх закликали вимагати у поміщиків збільшення плати за працю і скорочення робочого дня. За участь у виступах 1907 року було ув'язнено селянина Т. Д. Гайдиша.
Розорена столипінською реформою сільська біднота все більше потрапляла в куркульську кабалу. Багато знедолених покидали село і шукали щастя на чужині. До 1914 року понад 20 родин у пошуках кращої долі виїхали до Америки.
Невимовно тяжко жилося чоботарським селянам наприкінці XIX - на початку XX ст. Майже все населення було неписьменним. Тільки 1881 року в селі відкрили однокласну школу, де навчалися тільки хлопчики і був лише один вчитель. У 1903-1913 pp. її відвідувало 10 проц. дітей шкільного віку. Важке матеріальне становище не дозволяло більшості мешканців Чоботарки навчати дітей у школі. 1903 року її закінчило 17 хлопчиків і 3 дівчинки.
У 1907 році в селі було відкрито нижчу агротехнічну школу, в якій навчалося 35 селянських дітей. Відомий випадок, коли учень першого класу Л. Фалаштинський (в майбутньому голова Крижопільського ревкому) на запитання завідуючого школою про портрет царя відповів: «Я не хочу знати, хто це такий!». Рада школи постановила за цей вчинок і підбурювання учнів виключити Фалаштинського зі школи. В 1912-
1914 pp. в ній учився Я. Д. Качура - майбутній письменник. 1914 року він очолював групу революційно настроєної молоді. Таємно її учасники збирались в хаті М. Ф. Кравця, читали нелегальну літературу, вивчали заборонені твори Т. Г. Шевченка, М. Г. Чернишевського, М. Є. Салтикова-Щедріна та ін. Я. Качура мав зв'язки з революціонерами Києва, куди і виїхав 1914 року.
В селі не було лікувальних закладів, тому багато людей вмирало від інфекційних захворювань. Земський лікар, що обслуговував населення Чоботарки, жив за 40 км у Кам'янці.
Безперервні реквізиції коней, худоби, возів, упряжі, примусові роботи протягом імперіалістичної війни обурювали селян.
У вересні-жовтні 1917 року загострилася боротьба селян за землю. Солдати 17-го полку, розташованого в Ольгопільському повіті, відмовились іти на фронт, закликали хліборобів до розподілу поміщицької і церковної землі.
Звістка про переможне Жовтневе повстання в Петрограді долинула і до Чоботарки. Трудящі боролися за владу, за землю. В січні 1918 року до Чоботарки прибули солдати 29-го корпусу. Скликали сход. У своєму виступі місцевий житель Г. М. Токаренко заявив: «Ми вирубаємо бур'яни з нашого поля. Побудуємо нове життя на нашій землі». У селі встановили Радянську владу, створили волревком, який очолив Г. М. Токаренко. Було конфісковано панське майно та розподілено 600 десятин поміщицької землі. Так, селянин І. І. Лозовський, маючи 3 десятини власної землі і велику сім'ю, при розподілі одержав ще 3 десятини. Безземельним наділяли по десятині на кожного члена сім'ї.
Але радянське будівництво було перерване - в березні 1918 року до села вдерлися австро-німецькі окупанти. Населення Чоботарки ухилялося від


Заболотне