Сторінка 3 з 6
мобілізації у гетьманську армію, відмовлялося здавати зброю, платити будь-які податки, продовжувало користуватися панським лісом і засівати розподілену поміщицьку землю. Коли австрійці спробували було роззброїти селян, останні вчинили опір. За агітацію проти окупантів і буржуазних націоналістів у Чоботарці ув'язнили 6 чоловік.
Наприкінці 1918 року окупанти залишили Чоботарку, але владу захопили петлюрівці. В лютому 1919 року на Поділлі вибухнуло масове повстання проти петлюрівщини, й у березні Чоботарка знову стала радянською. Створили ревком, який вів боротьбу з бандитизмом, дбав про розподіл землі, організацію освіти й охорони здоров'я.
В 1918-1919 pp. у Чоботарці й Ольгополі проживав вчений з світовим ім'ям Д. К. Заболотний. Як комісар Ольгопільського повітового відділу народної освіти він приділяв велику увагу забезпеченню шкіл книжками, навчальним приладдям та паливом.
Влітку 1919 року під Чоботаркою точилися запеклі бої. Частини Червоної Армії, якими командував Й. Е. Якір, пробивалися на північ районами, що були захоплені денікінцями і петлюрівцями. У вересні підрозділи 45-ої дивізії через село Чоботарку прорвалися на станцію Вапнярку. В цій операції брала участь легендарна бригада Г. І. Котовського.
Петлюрівці в Чоботарці відновлювали старі порядки, намагалися мобілізувати молодь до війська. 20 юнаків під конвоєм погнали на фронт, але дорогою вони роззброїли конвоїрів і розбіглися.
Червона Армія на початку 1920 року визволила село. В Чоботарці відбувся волосний з'їзд Рад. Волвиконком запровадив у життя закон Всеукраїнського революційного комітету «Про землю» від 5 лютого 1920 року і передав селянам помішицьку землю.
Коротким був мирний перепочинок. 25 квітня окупанти почали наступ на Поділля. Разом з ними в село повернувся поміщик, на селян наклали велику контри-
5уцію і відібрали землю, оброблену й засіяну ними. Однак це тривало недовго, Тікаючи під ударами 41-ої дивізії 14-ої армії, у червні 1920 року польські інтервенти вивезли з Чоботарки обладнання, реманент та майно агротехнічної школи.
Крім ворожих військ, які вдиралися у село, відновлювати нормальне життя мешканцям довго заважали банди. Ховаючись у навколишніх лісах, вони часто нападали на села, катували сільських активістів. У 1920 році бандити вбили військкома лісорозробки Кержнера. З бандами вели рішучу боротьбу.
В січні 1921 року в Чоботарці засновано партійний осередок. Тоді ж у селі сформувався комітет незаможних селян. Першим його головою став В. С. Криворучко. КНС на загальних зборах ухвалив передати церковну землю безземельним та малоземельним селянам. Комнезамівці активно включалися в нове життя, вони провели З недільники, відремонтували школу, створили комісію для збору хліба голодуючим Поволжя. Потерпілим тоді відрахували по 20 фунтів озимини та по 1 пуду ярини і 3 пуди картоплі з кожної десятини. Для дітей Поволжя організували дитячий будинок.
У зв'язку з активізацією куркульського бандитизму влітку 1921 року в Чоботарці створюється вол ревком, ревтрійка, а також загін особливого призначення (ЧОП) на чолі з секретарем партосередку М. Я. Смирновим. Завдяки активним заходам полку червоноармійців, загону ЧОП, міліції, КНС та місцевого населення бандитизм у волості було ліквідовано. В селі зазнала провалу куркульська агітація проти продподатку. Виїзна сесія Подільського губревтрибуналу суворо покарала тих, хто злісно ухилявся від нього. На 21 вересня хлібороби волості здали державі авансом ЗО тис. пудів хліба.
21 листопада 1921 року відбувся з'їзд Рад Чоботарської волості, на який прибули делегати Крижополя, Жабокрича, Голубечого та інших сіл волості. Він поставив завдання боротися за відродження економіки.
Багато енергії і праці у зміцнення Радянської влади доклали місцеві комуністи- Л. І. Матвєєв, Б. А. Степанов, які у різні часи працювали на посаді голови Чоботарського вол виконкому. Вони брали активну участь у проведенні продподаткових кампаній, вели широку роз'яснювальну роботу серед населення Чоботарки.
На шляху відбудови сільського господарства постало чимало труднощів, які одноосібникам важко було подолати. На 603 селянські господарства в 1922 році припадало робочої худоби - 344 голови, сільськогосподарського інвентаря - 350 одиниць, 85 проц. господарств були незаможними. Після запровадження непу пожвавили свою діяльність куркулі. Вони відкривали олійні, млини тощо, використовували працю батраків. На селі загострювалась класова боротьба. Куркулі прагнули проникнути до КНС, сільської та волосної Рад, порушити їх роботу. КНС відповідав на це чистками. В 1922 році в Чоботарці було виключено з КНС 49 членів. 19 куркулів і колишніх білогвардійців позбавили права голосу.
Дивиться також інші населені пункти району: