Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Крижопіль

Сторінка 3 з 6
грудні 1921 року вони тяжко поранили бійця продгрупи Д. Г. Перенчука.
Трудящі Крижополя й сусідніх сіл у 1921 році подали велику допомогу голодуючим Поволжя. Райпартком створив спеціальну комісію, яка зібрала на користь потерпілих понад 2 млн. крб., 200 пудів хліба, 110 пудів
овочів тощо.
Поступово змінювався Крижопіль. До 1917 року це було брудне, занедбане містечко з 243 будівель, розкиданих на 14 вулицях. За Радянської влади тут виникали нові підприємства, установи, зростало населення. На початку 1923 року в Крижополі проживало 2683 чоловіка. Про якісні зміни в розвитку населеного пункту свідчив склад жителів за фаховою ознакою. На крижопільських підприємствах працювали залізничники, металісти, харчовики, будівельники, службовці. У березні 1923 року Крижопіль став центром району, до складу якого входили 13 сільрад.
Одним з першочергових завдань у відбудові й розвитку господарства Крижополя було налагодження роботи залізничного транспорту. Піднесення промисловості та сільського господарства вимагало розширення його пропускних спроможностей. Це добре розуміли залізничники, які немало робили для безперебійного надходження і відправки різних вантажів. З 1923 по 1926 рік обсяг завозу й вивозу вантажів зріс майже вдвічі.
Під час непу в Крижополі розширюється торгівля. Спочатку вона була зосереджена головним чином у руках непманів. Але вже 1922 року виникає кооперативне споживче товариство «Пролетарій», одне з кращих у повіті. Крижопільський кооператив об'єднував 95 проц. всього трудового населення. Приватна торгівля почала скорочуватися - більшість товарів населення купувало в магазинах райспоживспілки. Створювалися виробничі кооперативи.
Одночасно з соціалістичними перетвореннями в господарстві поліпшувалась охорона здоров'я, розгорталася культурна революція. Ще в травні 1921 року відкрилася зуболікарська амбулаторія, розширилася лікарня, продовжував працювати медпункт при залізничній станції.
Здійснювалися заходи щодо ліквідації неписьменності. Активну участь у ній брали місцеві вчителі, комуністи й комсомольці. До 1923 року 80 проц. жителів Крижополя оволоділи грамотою. В семирічній та початковій школах викладало 16 вчителів, а навчалося 390 дітей. Відкрилася також агротехнічна профшкола. З 1923 року при станції Крижопіль діяв клуб профспілки залізничників. Тут була бібліотека, працював драматичний гурток, оркестр. Крім клубу, на території парку лісорозсадника містилося приміщення театру на 400 місць. Вся діяльність клубу й театру проводилась на громадських засадах.
Багато уваги райпартком та виконком районної Ради депутатів трудящих приділяли розвитку сільського господарства, залученню селянства до споживчої та сільськогосподарської кооперацій. На 15 квітня 1929 року в районі існувало 14 колгоспів. Велику роботу щодо зміцнення економіки колгоспів виконала Крижопільська МТС, яка почала своє існування 1932 року. 10 тракторних бригад станції обслуговували 22 колгоспи. По-ударному трудилася бригада І. М. Побережного. 2 трактори цієї бригади працювали по 20 годин на добу і за 4-5 днів виорали 89 га. Політвідділ МТС організовував політмасову роботу в бригадах, спрямовував діяльність партосередків, колгоспного активу, провів перший районний зліт бригадирів колгоспних виробничих бригад. У 1936 році МТС перетворилася на найбільше підприємство Крижополя. Вона обслуговувала тоді 28 колгоспів.
Електроенергію для підприємств Крижополя в 30-і роки виробляли 3 невеликі електростанції. Одна з них давала струм з 1923 року. Дві інші електростанції стали до ладу 1935 року. Електроенергія міцно ввійшла в побут жителів.
Зросла політична активність трудящих проявилась під час виборів до Верховної Ради СРСР. Крижопільці обрали своїм депутатом учасника громадянської війни, голову райвиконкому Є. Т. Перенчука.
Перед війною в Крижополі було 6 промартілей, які займалися пошиттям і ремонтом взуття, пошиттям і фарбуванням одягу, виготовленням лозових виробів, мила, безалкогольних напоїв. В 1958 році в цих промартілях трудилося 363 чоловіка. Лише в артілі «Червона робітниця», що випускала вироби з лози й соломи, працювало 105 робітників.
Заможно й культурно жили трудящі Крижополя напередодні війни. В селищі було 3 клуби, 3 бібліотеки, працювала середня школа.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, на підступах до Крижополя вів оборонні бої з ворогом 160-й окремий артилерійський дивізіон протитанкових гармат. Фашисти безперервно бомбили позиції радянських військ. Часто артилеристам доводилося відбиватися гвинтівками й гранатами, йти в рукопашну. Дорогою ціною платили гітлерівці за кожну п'ядь нашої землі. 21 липня, стримавши шалений натиск противника, бійці дивізіону контратакували його і відкинули на 15 км. В бою під Крижополем загинув командир батареї старший лейтенант Н. Г. Дворник. Осколок міни влучив йому в серце, пробивши партквиток. З воїнськими


Крижопіль