Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Комсомольське

Сторінка 5 з 6
створювалися умови. В 30-і роки остаточно ліквідовано в Махнівці неписьменність. Повністю здійснювався закон про обов'язкову початкову освіту. Крім двох початкових шкіл, діяли також дві семирічки, а 1934 року відкрито й середню школу. Читання газет, книг стало характерною ознакою колгоспного побуту.
На честь значних досягнень сільських комсомольців у справі колективізації й здійсненні культурної революції 1935 року Махнівку перейменовано в село Комсомольське.
Під час Великої Вітчизняної війни багато жителів Комсомольського пішло на фронт. Ті, що залишились у селі, подавали різноманітну допомогу частинам Червоної Армії, споруджували оборонні об'єкти. На схід евакуювали близько 1500 голів великої рогатої худоби, кілька сот коней, найбільш цінну техніку. Все, що не вдалося вивезти, псувалось і знищувалося.
14 липня 1941 року до Комсомольського вдерлися гітлерівські війська. Окупанти почали розправи над мирними людьми. Понад 2 тис. чоловік вони зігнали до Жежелівського лісу і розстріляли, багато юнаків та дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Хоч до відступу радянських військ з Комсомольського не встигли створити підпілля, боротьба проти фашистів тут розпочалася майже з перших днів окупації. До листопада 1942 року діяла Бродецько-Комсомольська підпільна група, яку організував пропагандист Комсомольського райкому партії С. С. Марчук. Всі радянські люди саботували розпорядження окупантів, переховували молодь, щоб вона не потрапила до Німеччини. В житомирських лісах партизанили мешканці Комсомольського Олександр Лукомський і Олександр Корченюк, нагороджені після війни орденом «Червоної Зірки». Сотні жителів Комсомольського перебували в лавах діючої армії. Багато з них не повернулися з ратного поля. Близько 200 жителів села за участь у Великій Вітчизняній війні нагороджені орденами і медалями.
Радянські війська визволили Комсомольське від фашистів 7 січня 1944 року. Загарбники зруйнували майже всі районні і сільські установи, державні і кооперативні підприємства, громадські організації, школу, лікарню, клуб, багато житлових будинків. Великих збитків ворог завдав усім місцевим колгоспам. Війна принесла неймовірні труднощі і нестатки людям, та не зламала споконвічної їхньої працьовитості. З величезним ентузіазмом відбудовували вони свої колгоспи, налагоджували мирне життя. Почали із збирання й відновлення сільськогосподарського реманенту, робочої та продуктивної худоби, забезпечення її кормами. Було відновлено всі 5 колгоспів, хоч становище господарств було надзвичайно важким (в селі не лишилося жодного трактора, автомашини, бракувало й живої тяглової сили, посівного матеріалу, не вистачало робочих рук). Члени артілей зносили на колгоспні двори зерно, овочі, картоплю, сіно, солому, вишукували залишені військовими частинами коні та машини.
Незважаючи на труднощі, вже першого після визволення 1944 господарського року всі артілі вчасно впоралися з весняно-літніми і осінніми польовими роботами, виростили врожай, достроково виконали державний план хлібоздачі та здали 462 пуди хліба у фонд Червоної Армії.
В авангарді боротьби за відродження господарства колгоспів і всього села йшли комсомольці. Вони напружено працювали в полі, на фермах і всюди, де потрібні були молоді й дужі руки. Комсомольці оточили батьківським піклуванням дітей загиблих воїнів, створивши для них притулок на 120 місць.
1944 року відновила роботу Комсомольська машинно-тракторна станція, яка обслуговувала 16 артілей
району. МТС одержала від держави і військових частин 41 трактор, 100 культиваторів, 10 зернових і 18 бурякових сівалок. Чималу допомогу худобою, насінням, інвентарем подавали східні райони країни. Для відбудови зруйнованих жител родин військовослужбовців Комсомольського району держава надала в 1944 році близько 700 тис. крб. довгострокової позички, виділила 478 куб. м будівельних матеріалів.
Однак господарства артілей зростали повільно. 1950 року колгоспники вирішили об'єднатися, щоб спільними силами прискорити розвиток громадського виробництва. Об'єднану артіль назвали іменем В. І. Леніна. В середині 50-х років завершено відбудову села. 1955 року колгосп подолав відставання, а через два роки вже виростив рекордний, як на той час, врожай ячменю та цукрових буряків. Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1958 року стали голова колгоспу А. X. Андрійчук, агроном І. Ф. Сторожу к, бригадир рільничої бригади С. Я. Коліжук, ланкові Г. І. Коліжук, В.І. Шевчук, Г.М. Жук, В. А. Чайковська, Є. С. Присяжнюк, М. Г. Антонюк, М. П. Кугай, Є. Г. Лазарчук. 1957 року доярки Н. П. Заїка і Г. О. Гринчук надоїли більше, ніж по 3 тис. кг молока від кожної закріпленої за ними корови.
1950 року в колгоспі створено партійну організацію. Хоч до складу її входило 15 чоловік, майже всі основні ділянки в господарстві очолювали комуністи. В 1959 році до зміцнілого господарства приєдналися невеликі


Комсомольське