Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Стрижавка

Сторінка 2 з 5
Шукаючи засобів до існування, багато місцевих жителів кидали свої оселі, вирушали в міста, на підприємства Село спустошувалось, занепадало.
Безперервні виступи стрижавських селян відіграли важливу роль у житті мешканця села Б. Л. Ейдельмана - відомого діяча соціал-демократичного руху на Україні, члена першого складу Центрального Комітету РСДРП, обраного І з'їздом партії.

Не випадково стрижавські селяни брали активну участь у революційних виступах під час революції 1905-1907 pp. і пізніше. До тих, хто тоді виступав, власті застосовували не тільки т. зв. попереджувальні арешти, але й притягали їх до кримінальної відповідальності. Подільський губернський суд у селянських справах скасував ряд постанов мирового посередника 2-ї дільниці Вінницького повіту, які були начебто м'якими, вимагав вжити більш суворих покарань.
Та незважаючи на погрози й кари, селяни продовжували боротьбу за землю й свободу, читали заборонену літературу. 27 квітня 1906 року поліцейський охоронник вилучив у селянина К. М. Лаврентюка 14 прокламацій та книги революційного змісту. В повідомленні начальника подільського жандармського управління за 1906 рік згадується про те, що селяни Стрижавки захопили землю графа Грохольського.
В роки столипінської реформи становище жителів погіршало. Значна частина селян розорилася. Через нестачу тягла й реманенту погано оброблена земля давала низькі врожаї. Навіть у кращі врожайні роки селянин збирав до 7 цнт пшениці чи жита з десятини. Такого врожаю, звичайно, не вистачало щоб сплатити податки, борги й дочекатися нового врожаю. У 1909 році селяни Стрижавки заборгували близько 4,5 тис. пудів хліба.
Новий поштовх для розгортання боротьби за землю стрижавських селян дала Лютнева буржуазно-демократична революція. Не дочекавшись від Тимчасового буржуазного уряду вирішення аграрного питання, селяни під впливом революційних подій в країні за прикладом стрижавських робітників цегельного та винокурного заводів, які почали страйкову боротьбу, стали відбирати у поміщиків землю і майно. Та невдовзі для розправи над повсталими до Стрижавки прибули солдати 8-ї армії, а трохи згодом їх замінили козаки 29-го Донського полку.
Місцеві власті, щоб придушити народний революційний рух у повіті, оголосил и в кінці жовтня 1917 року воєнний стан, заборонили будь-які збори. Загони Центральної ради стали на захист поміщицьких маєтків.
Скоро трудящі з радістю дізналися про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. У Стрижавці та інших селах повіту розповсюджувалися листівки Вінницького комітету РСДРП(б) з декретами про землю, про мир та звернення II Всеросійського з'їзду Рад - «Робітникам, солдатам і селянам». Незабаром до Стрижавки прибув делегат II Всеросійського з'їзду Рад, уродженець села Коло-Михайлівки М. І. Ванжула і розповів селянам про роботу з'їзду, про те, як селяни села Переорок уже відібрали у багатіїв млин та землю. Це підняло на боротьбу за владу Рад і трудящих Стрижавки. 9 січня 1918 року в селі було встановлено владу Рад.
Та скоро село захопили австро-німецькі окупанти. На окупаційний режим, свавілля багатіїв, що повернулися до влади, трудящі відповіли партизанською війною. Багато селян Стрижавки пішли до партизанських загонів, якими командував К. П. Борисов - більшовик, учасник збройного повстання у Вінниці і член Вінницького підпільного комітету КП(б)У. Щоб зламати партизанський рух, петлюрівці обіцяли за голову Борисова 35 тис. крб., але селяни оберігали його і самі йшли до партизанських загонів. У першій половині березня 1919 року частини 1-ї Української радянської дивізії з участю партизанів визволили Стрижавку. Відновила роботу волосна Рада селянських депутатів.
Весною 1920 року на короткий час до села вдерлися війська буржуазно-поміщицької Польщі. Дорого коштувало трудящим Стрижавки хазяйнування окупантів та петлюрівців. Кількість жителів села скоротилася до 558 чоловік. Господарства селян занепали - не було тягла, реманенту. Окупанти зруйнували міст через Південний Буг. Відновленню господарства деякий час заважали куркульські банди, які ще нишпорили в лісах.
Долаючи труднощі, жителі Стрижавки будували нове життя. Значну роботу, спрямовану на упорядкування землекористування, провели сільські організації, зокрема комітет незаможних селян. Для облікування землі та для її перерозподілу при волвиконкомі розгорнув роботу сільземвідділ. За його рішенням у шести куркульських господарів відрізали частину землі й передали біднякам. Взяли на облік інвентар колишніх поміщицьких маєтків та куркулів, що повтікали, 48 залізних плугів, 90 залізних рал, 6 культиваторів, 2 віялки, 4 дряпаки та багато дрібного інвентаря. З таким реманентом селяни почали відбудовувати своє господарство.
За пропозицією президії сільради та комнезаму організували прокатний пункт конфіскованого інвентаря. На його базі створили спілку трудової взаємодопомоіи (СТВ), а на конфіскованих панських землях - радгосп. Минуло небагато часу і господарство стало багатогалузевим, прибутковим.


Стрижавка