Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Козятин

Сторінка 5 з 7
За активну участь у партизанському русі та в підпіллі 24 чоловіка нагороджені медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги». Козятинці гордяться своєю землячкою Г. Г. Висоцькою, яка в роки Великої Вітчизняної війни воювала в складі 46-го гвардійського, жіночого Таманського авіаційного полку. За мужність і героїзм, виявлені при виконанні бойових завдань, її відзначено орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної
війни 2-го ступеня і кількома медалями. 1 серпня 1943 року в повітряному бою в районі Кубані мужня льотчиця загинула смертю хоробрих. Уродженець Козятина М. Ю. Шнейдерман за доблесть, виявлену на фронті, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Наприкінці 1943 року ворог зосередив у Козятині великі військові сили. Тут же були і склади військового майна, зброї. Ворог міцно тримав у своїх руках усі підступи до Козятина. Та війська 1-го Українського фронту, розвиваючи наступ, наближалися до міста. 28 грудня 1943 року піхотні і танкові частини оволоділи залізничним вузлом і містом Козятином, розгромивши німецький гарнізон і частини, спеціально перекинуті на цю ділянку.В боях за визволення Козятина відзначилися підрозділи 67-го гвардійського танкового полку під командуванням гвардії підполковника І. Н. Бойка та рота лейтенанта Г. І. Бессарабова. Наступного дня в бою Г. І. Бессарабов загинув. Його поховано в центрі Козятина. Г. І. Бессарабова було посмертно нагороджено орденом Леніна. За безстрашність і героїзм, виявлені при визволенні Козятина, І. Н. Бойко, П. П. Грибальов, В. М. Підгорбунсь- кий та М. І. Бушилов удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Розгромлені тут гітлерівці не хотіли змиритися з втратою Козятина. Вони піддали місто шаленому дводенному бомбардуванню. Мешканці міста разом із зенітниками відстоювали склади пального та продовольства. А вже третього дня колони трофейних машин, навантажених цукром, борошном, крупою, маслом, були відправлені з Козятина як новорічний подарунок киянам. Проте систематичні артилерійські обстріли та бомбардування тривали до 15 березня 1944 року. За цих умов козятинці трималися мужньо. Залізничники забезпечували вчасне відправлення ешелонів, постійно відновлювали зруйновані ділянки залізничної колії.
Вже в січні 1944 року відновив роботу птахокомбінат. Через рік на комбінаті було пущено в дію меланжевий цех. Швидкими темпами відбудовувався Козятинський залізничний вузол - протягом 1945 року стало до ладу 38 об'єктів. У 1944 році створено нове підприємство - мостопоїзд № 1, який протягом кількох років відбудував на всьому Правобережжі 25 мостів і багато інших залізничних споруд.
Разом з відбудовою підприємств йшло і відродження міста. Протягом трьох років, що минули після визволення, було відремонтовано й зведено заново 114 житлових будинків, приміщення середньої школи та більшості районних і міських установ, відремонтовано тверде покриття вулиць, впорядковано міський парк ім. Пушкіна, посаджено багато дерев.
У 1949 році відновив роботу Козятинський технологічний технікум. Вже наступного року відбувся перший випуск спеціалістів.
Протягом 50-х років зростала промисловість Козятина - з'явилися цегельно-черепичний завод, промкомбінат, районний харчокомбінат. За час семирічки пущено в дію маслозавод.
До 1962 року завершено перший етап технічного переозброєння залізничного вузла - здійснено перехід на тепловозну тягу. Одночасно почалися роботи, пов'язані з електрифікацією Козятинського відділку, що є складовою частиною електрифікованої магістралі Донбас-Чоп.
Краще стали використовувати техніку, впроваджували передовий досвід. Творче ставлення до праці, глибока зацікавленість в успіхах підприємств виявилися в постійно зростаючій кількості раціоналізаторських пропозицій, внесених робітниками. Лише в депо 1956 року запроваджено 18 пропозицій, а за останні 10 років на Козятинському відділку залізниці впроваджено понад 10 тисяч раціоналізаторських пропозицій та удосконалень. За видатний вклад у технічний прогрес головному механіку локомотивного депо М. Ю. Сенику присвоєно почесне звання заслуженого раціоналізатора УРСР. Він удосконалив калориферну установку для сушіння тягових двигунів електровозів. За його участю модернізовано конструкцію кількох верстатів, підйомних кранів і механізмів. Усього на рахунку М. Ю. Сеника 180 раціоналізаторських пропозицій.
Колектив локомотивного депо неодноразово одержував перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР та ВЦРПс. Старшому машиністу паровозного депо Козятин-1 Д. П. Павленку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Залізничники та робітники інших козятинських підприємств включились у рух за комуністичну працю. Якщо в 1960 році лише одній із бригад Козятинського локомотивного депо було присвоєно звання бригади комуністичної праці, то вже 1963 року все депо стало підприємством комуністичної праці. В 1965 році Козятинський відділок залізниці завоював першість у всесоюзному соціалістичному змаганні залізничників. Йому


Козятин