Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ольгопіль

Сторінка 2 з 5
Трудящі Ольгополя зазнавали не лише злиднів, а й терпіли від частих хвороб. У 1912 році до Ольгопільської лікарні було приписано 14 населених пунктів. 13 тис. жителів, у кращому разі, могли сподіватись на допомогу одного лікаря. Дільнична
лікарня на 20 ліжок тулилася у двох тісних орендованих приміщеннях. Власті майже нічого не робили, щоб попередити інфекційні хвороби та лікувати хворих. 1913 року в містечку захворіло на тиф близько 3200 чоловік. На боротьбу з епідемією власті асигнували всього 300 крб. Не краще було в Ольгополі і з народною освітою. Тільки в 40-х роках XIX ст. тут заснували казенне училище. На початку XX ст. відкрили ще дві міністерські школи.
18 березня 1918 року австро-німецьквійська захопили Ольгопіль. А 20 квітня 1919 року знов розгорнула діяльність більшовицька
партійна організація, яка об'єднувала 20 членів та 22 співчуваючих. Більшовики видавали відозви, листівки, газету «Ольгопільський комуніст». Секретарем обрали колишнього члена Севастопольської організації РКП(б) П. С. Бевза. Настрій робітників і селян Ольгополя був революційний. Першотравнева святкова демонстрація пройшла з піднесенням і вилилась у маніфестацію підтримки Радянської влади. Зміцненню Радянської влади сприяло проведення в Ольгополі у червні 1919 року першого повітового з'їзду Рад, на якому були присутні понад 150 делегатів. У телеграмі Радянському уряду України повідомлялось: «Перший Ольгопільський повітовий з'їзд Рад України вітає у вашій особі Робітничо-Селянський Уряд України, висловлює свою впевненість у тому, що робітничо-селянська Україна, яку штурмують зовнішні і внутрішні вороги, переможе в цій важкій боротьбі і приведе трудящий народ разом з братніми народами інших радянських республік до світлого майбутнього».
Але будівництву нового життя перешкодили білогвардійці Денікіна. На початку вересня 1919 року вони захопили Ольгопіль і відновили старі порядки. Почалися репресії й переслідування сільських активістів. Денікінцям вдалося натрапити на слід підпільників. Скоро їх майже всіх було заарештовано. Тікаючи під ударами Червоної Армії, вороги намагалися підірвати тюрму, щоб поховати під її руїнами в'язнів. Проте намір їх не вдався. В ніч на 7 січня 1920 року кати вигнали ув'язнених на Стратіївську гору і 10 з них розстріляли. Решту арештованих врятував загін червоноармійців, що вчасно підійшов до місця страти.
З середини січня відновили діяльність органи Радянської влади. Мирному життю перешкодила інтервенція буржуазно-поміщицької Польщі. Захопивши 28 квітня Ольгопіль, вони по-звірячому розправлялись з радянськими активістами, чинили терор, грабували населення. В кінці травня частини Червоної Армії визволили Ольгопіль від ворогів остаточно. Першого червня утворився повітовий ревком, його очолив М. Є. Зеленський. Повітревком став ініціатором впровадження в життя нового соціалістичного ставлення до праці. Одними із заходів у цій справі були суботники. Перший суботник в Ольгополі проведено 26 червня 1920 року. Ревком організував роботу шкіл, відкрив притулки для сиріт.
10 жовтня 1920 року в Ольгополі створено міськревком, який очолив Г. Л. Кабак. Активну участь у його роботі брали В. С. Козьмян, Й. І. Химич, І. М. Чорнокозенко, що разом з Г. Л. Кабаком працювали в підпіллі в Ольгопільському повіті за завданням голови ВУЦВК Г. І. Петровського. Міськревком керував розподілом землі, організував трудящих на боротьбу з бандитизмом.
За зміцнення Радянської влади разом з комуністами боролися й комсомольці. 4 вересня відбулися комсомольські збори, тоді було обрано повітовий комітет КСМУ. Першим секретарем став П. Богулей.
Комсомольці відкривали клуби, читальні, проводили недільники зміцнення фронту тощо.
Будувати нове життя трудящим Ольгополя допомагали червоноармійці 12-ї стрілецької дивізії ім. Петроградської Ради, яка тут дислокувалася. Червоноармійці вели агітаційно-пропагандистську роботу, подавали технічну допомогу селянам, допомагали жителям у боротьбі з бандитизмом тощо.
17 вересня 1920 року повітовий центр з Ольгополя перенесено до Бершаді. В Ольгополі 16 листопада утворили районний партійний комітет.
На початку серпня 1921 року до Ольгополя приїздив В. П. Затонеький. Вивчивши становище, він допоміг трудящим розв'язати ряд господарських і державних питань. Було вжито заходів, щоб у найкоротший строк повністю ліквідувати рештки банд, які заважали мирній праці і завдавали шкоди. У боротьбі з бандитами загинули перший голова Ольгопільського міськревкому Г. Л. Кабак та командир 12-ї стрілецької дивізії А. Г. Рева. Трудящі шанують пам'ять про загиблих. На могилі встановлено пам'ятник, біля якого влаштовують урочисті піонерські лінійки, прийом до піонерів і комсомолу.
Навесні 1923 року село Ольгопіль стає районним центром. Долаючи господарські труднощі, саботаж куркулів, його трудящі будували нове життя. Ще 24 січня 1922 року в Ольгополі організовано перше об'єднання селян - цукрово-

Ольгопіль