Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Величезну шкоду було заподіяно спиртовому заводу, спалено будинки в центрі міста, виведено з ладу водогін. Завдяки стрімкому несподіваному наступу радянських військових частин та активним діям підпільників вдалося зберегти від знищення деревообробну фабрику, шкіряний завод, маслозавод, взуттєво-швейну фабрику та інші об'єкти.
Відновлені органи Радянської влади приділяли велику увагу нормалізації життя та налагодженню роботи установ міста. Були вжиті заходи, спрямовані на поліпшення санітарного стану міста і громадського харчування. Розроблено план відбудови промислових об'єктів, набору та відправки робочої сили на відродження шахт Донбасу. Силами місцевих лікарів у Бершаді для поранених солдатів і офіцерів відкрили госпіталь, матеріальна база якого була створена за рахунок колгоспів, радгоспів, підприємств, установ. Для воїнів діючої армії зібрали чимало продуктів харчування.
Партійні органи організували широку допомогу сім'ям фронтовиків. З цією метою проводились декадники, місячники допомоги, під час яких збирали гроші, продукти харчування, одяг. Виділені рішенням райкому партії підприємства та установи ремонтували квартири, забезпечували паливом родини військовослужбовців. Подбали й про дітей, батьки яких загинули. Майже 150 підлітків були прийняті до дитячого будинку, малята забезпечувались яслами та дитячими майданчиками.
У важких умовах воєнного часу, відчуваючи гостру нестачу ремонтно-будівельних матеріалів і робочих рук, трудящі відбудовували підприємства. Під час масових суботників та недільників робітники й службовці розбирали завали каменю та цегли, в позаробочий час монтували устаткування, яке надходило все в більшій кількості від підприємств братніх республік. У короткий строк налагодили випуск продукції шкіряний, пивний, спиртовий та маслозаводи, меблева, взуттєво-швейна фабрики, артілі.
Особливо багато праці довелося прикласти для відбудови заводу та господарства радгоспу дружному колективу цукровиків на чолі з комуністом директором цукрового комбінату К. П. Казіміровим. Протягом чотирьох з половиною місяців 1944 року робітники працювали добровільно по 10-12 годин. Уже з жовтня, перекривши заплановані строки, завод став до ладу, почав переробляти цукрові буряки із складів кількох ще не відбудованих цукрових підприємств області. До кінця року країна одержала майже 200 тис. пудів цукру, а завод одержав премію Народного комісаріату харчової промисловості СРСР та ВЦРПС.
В цілому підприємства міста в 1944 році завдяки наполегливій праці трудящих випустили продукції на загальну суму понад чверть млн. крб.6 Успішному виконанню виробничої програми значною мірою сприяло розгортання соціалістичного змагання, яке очолили комуністи. Приклад у перевиконанні виробничих завдань показували робітники - члени партії І. Ф. Яроцький, І. І. Олійник, які систематично виконували не менше півтори норми.
Широкого розмаху стахановський рух набув на спиртовому та пивному заводах, меблевій фабриці, маслозаводі, серед робітників артілей. Учасники змагання, маючи значні трудові досягнення на своїх підприємствах, подавали шефську допомогу сільським трудівникам. Ще з довоєнних часів збереглись міцні зв'язки робітничого колективу цукровиків з селянами с. Поташні. Робітники після закінчення громадянської війни відраховували частину заробітку, щоб купити книжки, газети та журнали для сільської бібліотеки, хати-читальні, допомагали придбати сільськогосподарський інвентар. Прийшли на допомогу селянам робітники і в особливо важкі післявоєнні роки. Після закінчення зміни в майстернях виготовляли тракторні деталі, інструмент, вози, ремонтували колгоспний інвентар. В с. Баланівці змонтували електростанцію, електрифікували колгоспи ім. Кірова та ім. Куйбишева.
Допомога робітничих колективів прискорила відродження сільськогосподарського виробництва, сприяла підвищенню культури землеробства.
Незважаючи на труднощі першої мирної сівби, колгоспники докладали всіх зусиль, щоб виростити добрий урожай, потрібний фронту. Поля доводилося обробляти переважно лопатами, сіяти вручну, використовувати як тяглову силу корів. Але і за таких умов ланкова колгоспу ім. Ворошилова 3. С. Дабіжа збирала високі врожаї кукурудзи - майже 50 цнт., цукрових буряків - до 300 цнт. з га. Партійна організація колгоспу багато уваги приділяла розвитку багатогалузевого господарства. Колгосп значно перевиконував завдання по вирощуванню цукрових буряків, садівництву, по всіх видах тваринництва. Грошова оплата становила майже 4 крб. на трудодень.
Проте дальший розвиток певною мірою гальмувався невеликими розмірами господарства. Щоб краще організувати працю, повніше використати техніку й кадри, в 1950 році бершадські колгоспи ім. Ворошилова, ім. Будьонного,
Бершадь
Сторінка 5 з 7
трудящі енергійно взялись за відбудову народного господарства, за ліквідацію наслідків окупації. На цукровому заводі окупанти зруйнували майстерні, склади, вивезли цінне устаткування, знищили інвентар радгоспу.Відновлені органи Радянської влади приділяли велику увагу нормалізації життя та налагодженню роботи установ міста. Були вжиті заходи, спрямовані на поліпшення санітарного стану міста і громадського харчування. Розроблено план відбудови промислових об'єктів, набору та відправки робочої сили на відродження шахт Донбасу. Силами місцевих лікарів у Бершаді для поранених солдатів і офіцерів відкрили госпіталь, матеріальна база якого була створена за рахунок колгоспів, радгоспів, підприємств, установ. Для воїнів діючої армії зібрали чимало продуктів харчування.
Партійні органи організували широку допомогу сім'ям фронтовиків. З цією метою проводились декадники, місячники допомоги, під час яких збирали гроші, продукти харчування, одяг. Виділені рішенням райкому партії підприємства та установи ремонтували квартири, забезпечували паливом родини військовослужбовців. Подбали й про дітей, батьки яких загинули. Майже 150 підлітків були прийняті до дитячого будинку, малята забезпечувались яслами та дитячими майданчиками.
У важких умовах воєнного часу, відчуваючи гостру нестачу ремонтно-будівельних матеріалів і робочих рук, трудящі відбудовували підприємства. Під час масових суботників та недільників робітники й службовці розбирали завали каменю та цегли, в позаробочий час монтували устаткування, яке надходило все в більшій кількості від підприємств братніх республік. У короткий строк налагодили випуск продукції шкіряний, пивний, спиртовий та маслозаводи, меблева, взуттєво-швейна фабрики, артілі.
Особливо багато праці довелося прикласти для відбудови заводу та господарства радгоспу дружному колективу цукровиків на чолі з комуністом директором цукрового комбінату К. П. Казіміровим. Протягом чотирьох з половиною місяців 1944 року робітники працювали добровільно по 10-12 годин. Уже з жовтня, перекривши заплановані строки, завод став до ладу, почав переробляти цукрові буряки із складів кількох ще не відбудованих цукрових підприємств області. До кінця року країна одержала майже 200 тис. пудів цукру, а завод одержав премію Народного комісаріату харчової промисловості СРСР та ВЦРПС.
В цілому підприємства міста в 1944 році завдяки наполегливій праці трудящих випустили продукції на загальну суму понад чверть млн. крб.6 Успішному виконанню виробничої програми значною мірою сприяло розгортання соціалістичного змагання, яке очолили комуністи. Приклад у перевиконанні виробничих завдань показували робітники - члени партії І. Ф. Яроцький, І. І. Олійник, які систематично виконували не менше півтори норми.
Широкого розмаху стахановський рух набув на спиртовому та пивному заводах, меблевій фабриці, маслозаводі, серед робітників артілей. Учасники змагання, маючи значні трудові досягнення на своїх підприємствах, подавали шефську допомогу сільським трудівникам. Ще з довоєнних часів збереглись міцні зв'язки робітничого колективу цукровиків з селянами с. Поташні. Робітники після закінчення громадянської війни відраховували частину заробітку, щоб купити книжки, газети та журнали для сільської бібліотеки, хати-читальні, допомагали придбати сільськогосподарський інвентар. Прийшли на допомогу селянам робітники і в особливо важкі післявоєнні роки. Після закінчення зміни в майстернях виготовляли тракторні деталі, інструмент, вози, ремонтували колгоспний інвентар. В с. Баланівці змонтували електростанцію, електрифікували колгоспи ім. Кірова та ім. Куйбишева.
Допомога робітничих колективів прискорила відродження сільськогосподарського виробництва, сприяла підвищенню культури землеробства.
Незважаючи на труднощі першої мирної сівби, колгоспники докладали всіх зусиль, щоб виростити добрий урожай, потрібний фронту. Поля доводилося обробляти переважно лопатами, сіяти вручну, використовувати як тяглову силу корів. Але і за таких умов ланкова колгоспу ім. Ворошилова 3. С. Дабіжа збирала високі врожаї кукурудзи - майже 50 цнт., цукрових буряків - до 300 цнт. з га. Партійна організація колгоспу багато уваги приділяла розвитку багатогалузевого господарства. Колгосп значно перевиконував завдання по вирощуванню цукрових буряків, садівництву, по всіх видах тваринництва. Грошова оплата становила майже 4 крб. на трудодень.
Проте дальший розвиток певною мірою гальмувався невеликими розмірами господарства. Щоб краще організувати працю, повніше використати техніку й кадри, в 1950 році бершадські колгоспи ім. Ворошилова, ім. Будьонного,